Я Ігор, з міста Кам’янець-Подільський.
Мені 32.
Останнім часом, що ти дізнався про життя такого, чого раніше не розумів?
Насправді, на цю тему можна говорити багато. Особисто для себе я би виділив два аспекти.
Перший — це те, що правда дається дуже дорого, коли ти вмієш про неї говорити.
Та другий — сила людини не в тому, коли ти падаєш. Зазвичай в цей переломний момент люди піддаються фальшивим цінностям. А сила в тому, щоб за будь-яких обставин залишатися людиною.
Яка твоя головна внутрішня боротьба?
Найголовніша моя внутрішня боротьба заключається в тому, щоб не стати більшістю, яка є навколо. Не навчитись мовчати там, де потрібно показати характер. Не прогнутися під системо, бо так легше. Адже в нашому сьогоденні порядність сприймають за слабкість, а дотримання слова — як щось необов’язкове.
Яка проста річ, або дія дарують тобі щастя?
Для мене це однозначно емоція в будь-якому її прояві, бо емоція подорожує протягом всього нашого життя. Ми отримуємо радість — ми щасливі. Отримуємо, не знаю, біль чи смуток — але він з часом проростає у щось світле — досвід, силу, для когось в надію, і від цього ми теж щасливі. Тому для мене однозначно це емоція.
Який спосіб життя, був би для тебе шляхом здійснення твоїх мрій?
Це буде такий спосіб життя, де ти не зраджуєш в першу чергу собі, не зраджуєш своїм принципам. Коли ти прокидаєшся, і знаєш, заради чого ти маєш рухатись далі — не просто жити, а саме рухатись далі. Це напевно розуміння того, що через років 50 ти міг би озирнутись назад і сам собі сказати та бути відвертим в тому, що ти прожив це життя гідно і не дарма.
Улюблений фільм і чому він навчив?
Ну найбільше однозначно мені подобається фільм «Запах жінки» в головній ролі з Аль Пачіно. В цілому, він вчить через внутрішню боротьбу людини, яка проходить все своє життя через якісь випробування. І найбільше його випробування — не зламатися в кінці свого шляху.
